«Я вибрала долю собі сама…» (Л.Костенко) ( до 90-річчя від дня народження Ліни Василівни Костенко)

У четвер, 19 березня, відсвяткувала свій 90-й день народження одна із найвідоміших українських письменниць Ліна Костенко.

Українська поетеса народилася у Ржищеві Київської області 19 березня 1930 року  в родині вчителів. У 1936p. родина перебралася до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу. Після закінчення середньої школи молода поетеса навчається в Київському педінституті, а згодом — у Московському літературному інституті ім. О. М. Горького, який закінчила 1956р. Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50-60-х років.

Повернувшись в Україну, працювала на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка сценаристом, написала кілька кіносценаріїв ( у тому числі «Дорогою вітрів» та «Перевірте свої годинники»; останній відзначений премією на республіканському конкурсі), перекладачем, входила до складу редакційної колегії журналу «Дніпро».

Свою першу поетичну збірку «Проміння землі» Костенко видала у 1957 році. З 1961 до 1977 року її твори не друкувались, однак її поезія поширювалась самвидавом.

Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961р., не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім’я серед визначних майстрів української поезії. Книги Л. Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980) стали небуденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її дальший розвиток.

За історичний роман у віршах «Маруся Чурай» в 1987 році  була удостоєна Державної премії ім. Шевченка.

Серед найвідоміших творів Костенко – поеми «Берестечко», «Маруся Чурай», збiрки поезії «Вiтрила», «Сад нетанучих скульптур», а також перший прозовий роман «Записки самашедшого», який вона написала у 2010 році.

Костенко також є лауреатом премії імені Олени Теліги, премій Антоновичів та Петрарки, нагороджена відзнакою президента України та орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. А ще вона – почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

Видання

  • «Проміння землі» (1957)

  • «Вітрила» (1958)

  • «Мандрівкисерця» (1961)

  • «Зоряний інтеграл» (1963, набір «розсипано»)

  • «Княжа гора» (1972, збірка не вийшла через заборону з боку радянської цензури)

  • «Над берегами вічної ріки» (1977)

  • «Маруся Чурай» (1979)

  • «Неповнорність» (1980)

  • «Сад нетанучих скульптур» (1987)

  • «Бузиновий цар» (1987) — для дітей

  • «Вибране» (1987)

  • «Інкрустації» (1994, видання італійською мовою, відзначене премією Петрарки)

  • «Берестечко» (Київ: Либідь, 1999, перевидання 2010)

  • «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала», лекція в Києво-Могилянській академії (Київ: Видавничий дім НаУКМА, 1999)

  • «Гіацинтовесонце» (Київ: Либідь, 2010, вибране)

  • «Записки українського самашедшого»(Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2010)

  • «Річка Геракліта» (Київ: Либідь, 2011, вибране, а також нові вірші)

  • «Мадонна перехресть» (Київ: Либідь, 2011, нові, а також раніше не друковані поезії різних років)

Романи

  • Маруся Чурай, роман у віршах

  • «Записки українського самашедшого» (Київ, А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2010)

Поеми

  • Берестечко

  • Дума про братів Неазовських

  • Скіфська одіссея

  • Сніг у Флоренції

Поезії

  • «Вже почалось, мабуть, майбутнє…»

  • Віяло мадам Полетики

  • «Життя іде, і все без коректур…»

  • «На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки…»

  • «Моя любове! Я перед тобою…»

  • «Мій перший вірш написаний в окопі…»

  • «Очимати сказав мені: люблю…»

  • Пастораль ХХ сторіччя

  • Пелюстки старовинного романсу

  • Пісенька з варіаціями

  • «Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить…»

  • «Розкажу тобі думку таємну…»

  • Світлий сонет

  • «Старенька жінко, Магдочи Луїзо!…»

  • «Тут обелісків ціла рота…»

  • Українське Альфреско

  • «Умирають майстри…»

  • «Хай буде легко. Дотиком пера…»

  • «Чекаю дня, коли тобі скажу…»

Кіно сценарії

  • «Перевірте свої годинники» (1963, спільно з А. Добровольським) — про українських поетів, загиблих під час Другої світової війни. Фільм знятий 1964 року, але на екрани не вийшов. Він був так перероблений під назвою «Хто повернеться — долюбить», що Л.Костенко відмовилася від авторства.

Театральні постанови за творами

Харківський Театр “P.S.” випустив дві вистави за творами Ліни Костенко:

  • «Горохове плем’я», поетична вистава за поезіями Ліни Костенко та Олени Теліги

  • «Циганська Муза», драматична поема, прем’єра вистави відбулася 15 березня 2010 року

Вислови, що стали крилатими

  • Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.

  • Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо.

  • Виховуючи свою дитину, ти виховуєш себе.

  • Дитина – дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.

  • Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.

  • Егоїзм – першопричина раку душі.

  • Єдине, що від нас іще залежить, – Принаймні вік прожити як належить.

  • Життя людського строки стислі. Немає часу на поразку…

  • Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.

  • І все на світі треба пережити. І кожен фініш – це, по суті, старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт. («Пісенька з варіаціями»)

  • Любов – це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.

  • Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором’язлива.

  • Люди, яких можна поважати, вже дорослі.

  • Людина звелася над світом усього живого насамперед тому, що горе інших стало її особистим горем.

  • Людина лише тоді по-справжньому дорожить життям, коли в неї є щось несумірно дорожче за власне життя.

  • Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.

  • Людина така, яке її уявлення про щастя.

  • Музика – це мова почуттів.

  • Найвище уміння почати спочатку життя, розуміння, дорогу, себе

  • Нікчемність – рідна сестра підлості.

  • Перш ніж полюбити в дівчині жінку, полюби в ній людину.

  • Поезія – це завжди неповторність, Якийсь безсмертний дотик до душі.

  • Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість – радість споживання.

  • Роки дитинства – це насамперед виховання серця.

  • Сім’я – це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави.

  • Совість – це емоційний страж переконань.

  • Справжня любов народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини.

  • Там, де в жінок не розвинуте почуття честі й гідності, процвітає моральне невігластво чоловіків.

  • Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком.

  • Той, хто не знає меж своїм бажанням, ніколи не стане гарним громадянином.

  • Той, хто по-справжньому любить Батьківщину, – з усякого погляду справжня людина.

  • Чужа душа – то, кажуть, темний ліс. А я скажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа – то тихе море сліз. Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна. («Маруся Чурай»)

  • Що доля не легка, – в цім користь своя є. Блаженний сон душі мистецтву не сприяє.

  • Якщо люди говорять погане про твоїх дітей – вони говорять погане про тебе.

Джерела:

  1. https://zaxid.net/news/

  2. https://book-small-town.jimdofree.com/

  3. https://naurok.com.ua/poetichniy-svit-lini-kostenko-143478.html

  4. Поетичний світ Ліни Костенко: до 90-річчя від дня народження Ліни Костенко: навч. посібник для студентів / В.В.Базиченко. – Херсон, 2015. – 55с.: іл..

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

error: Content is protected !!